Добринівці

      Після проведення реформи імператриці Австрії Марії- Терезії та її сина 1740-90 рр. в галузі освіти на Буковині було запроваджено навчання дітей в початкових школах. Прогресивним явищем було те, що навчання в початкових школах мало проводитись рідною мовою. Архівні дані свідчать, що в цей час вже в селі Добринівцях діяла мала початкова школа. Ця школа була заснована в 1863 році. Вона мала 7 класних кімнат. Налічувала 5 класів та одну дитячу групу. Цю школу відвідувало 93 хлопчики і 99 дівчаток. На той час директором школи був Сундріші Ілля. Навчали дітей науки такі вчителі: Вакару Григорій, Івановічі Ольга, Банкесу Фрозина, Кундріші Володимир, Костенсіус Іван, Гілебрант Оскар. Ці вчителі доклали багато зусиль, щоб виховати дітей, у своїй роботі були строгими.     Величезні зміни відбулися в Заставнівському районі з часу звільнення Буковини.

Школа стала дійсним осередком культури та освіти на селі, провідником національних ідей. Вся робота в школі в 1949-50 н. році була спрямована на покращення навчально-виховної роботи серед учнів, на підвищення культури мови учнів, на поглиблення знань з усіх предметів, на відкрите визнання помилок в роботі учителів і на успішне виправлення їх.

На кінець 1949-50 н. року в 5-х класах шкіл району навчалося 889 учнів.

Перед початком навчального року в усіх селах був проведений повторний облік дітей 7-15 років.

Проводячи облік дітей шкільного віку вчителі одноразово проводили бесіди з батьками по питанню охоплення всіх дітей шкільного віку школою.

Крім того при школах були проведені батьківські збори та засідання виконкомів сільських Рад, на яких обговорено питання про залучення всіх дітей до школи.

В наслідок проведеної роботи на початок навчального року були охоплені всі діти шкільного віку. На 5-те вересня в школах району навчалося 7795 учнів. Протягом року прибуло в школи району 114 учнів, вибуло-399 учнів.

В квітні 1950 р. знову був проведений облік дітей 6-15 років.

Перед школою стояло завдання - не допустити відсіву учнів з школи і 29 шкіл з цим завданням справилось. Для забезпечення систематичного відвідування учнями школи, школами давалося для учнів і матеріальна допомога. Школами був зроблений облік дітей-сиріт, напівсиріт та дітей інвалідів Вітчизняної війни, вивчено їх матеріально- побутові умови. Дітей-сиріт та напівсиріт взяті на патронат, вони одержують щомісячну грошову допомогу.

Складаючи план розгортання мережі початкових, семирічних і середніх шкіл по Заставнівському районі, райвно керувався слідуючим:

1. Охопити всіх дітей 1948 року народження навчанням;

2.   Всіх учнів, що закінчують і 5-ті класи, в тому числі і початкових шкіл, охопили навчання в 5-х класах.

3.  Учнів, що закінчують 7-ий клас в місті залучити до навчання в 8-му класі;

4.   Всіх учнів, що відсіялись з школи протягом року, вибули з школи через тривалу тривогу та тих, що не навчались в перших класах, 1941,­1942 рік народження, охопити школами;

5.  Збільшити число класних кімнат, скоротити тим самим число класів, що навчаються в другу зміну.

Ріст шкільної мережі по нашому району характеризується такою таблицею:

-         у 1947-48 навч. році школами було охоплено 5839 учнів при 213 класах.

-         у 1948-49 навч. році школами було охоплено 6957 учнів при 235 класах.

-         у 1949-50 навч. році школами було охоплено вже 7795 учнів при 267 класах.

Для повного охоплення дітей школою всі діти 6-15 років взяті на облік. Діти, що переросли відповідні класи, будуть охоплені навчанням в школах робітничої і сільської молоді.

В цьому навчальному році в районі працювало 6 шкіл сільської молоді, в яких навчалося 584 учнів.

Це колишня початкова школа села Добринівці , яка була першою радянською школою в селі. Тут вдень навчалися діти колгоспників, а ввечері за парти сідали їхні батьки.

Подвір'я займало всього декілька метрів. Всередині будинку було три маленьких класних кімнати, в яких стояли довгі австрійські парти. Поруч напівтемна учительська.

В 1952 році в селі було відкрито п'ятий клас і для школи було відведено ще один будинок - попівську хату. В ній було утворено ще п'ять класних кімнат. В такій школі навчалися діти до 1967 року.

На околиці села серед мальовничої природи, неподалік лісу була  побудована нова школа,  відкрита в 1967 року Біля школи обладнано спортивний майданчик, дитячу ігрову площадку, побудовано теплицю, кролятник, їдальню. В школі було 11 класних кімнат, спортзал. В 1987 році силами базового господарства зроблено добудову на 2 класних кімнати, спальню для 6-річок, майстерні.

Наприкінці 40-х років на початку 50-х років в одному класі разом навчалися учні 1937-42 років народження. Це були часи, коли в школу діти ходили до першого снігу. А після, ті, що не мали взуття припиняли навчання, бо ні в чому було їм ходити в школу. Та пам'ятають вдячні учні свою першу вчительку Висоцьку Галину Михайлівну і першого директора школи Рожко Івана Манолійовича.

Продовжуючи себе в своїх вихованцях, ми творимо не тільки людину. Ми творимо самий час. Дух часу залежить від того якою є школа від того, яке керівництво школою.

12 років керував школою в Добринівцях Ахтемійчук Михайло Миколайович ( на фото в центрі ). Його учні пам'ятають інтелігентним, строгим, вимогливим, але справедливим, не скупим на заслужено похвалу.

В перші післявоєнні роки приїхала в село молода вчителька Висоцька Галина Михайлівна, яка пропрацювала на одному місці не один десяток літ, аж до виходу на пенсію. Навчала грамоти два покоління людей! Її роботу характеризували такі критерії як творча майстерність, простота і скромність.

Все своє життя присвятила справі навчання і виховання вчителька Оніщенко Галина Калинівна, яка розпочала свою педагогічну діяльність в нашій школі ще в 50-х роках. Більше 30 років передавала вона дітям хліборобів свої знання. Сіяла в їхніх душах розумне, добре, вічне.

У важкий, для нашого краю, час прибули в село вчителювати Цюцюра Марія Степанівна ( на фото в центрі ) і Кравченко Валентина Аркадіївна

( крайня справа). Вдень навчали грамоти дітей, а ввечері - дорослих. Любов до своєї справи, до дітей, доброта, почуття відповідальності супроводжували їх на протязі довгих років (Марія Степанівна з 1950-1985 рр., Валентина Аркадіївна з 1952 р. по 1988 р.), педагогічної праці.